Сенатор-республіканець Берні Морено (штат Огайо) оголосив про намір внести до Конгресу законопроєкт Exclusive Citizenship Act of 2025, який фактично скасовує інститут подвійного громадянства для громадян США. Документ передбачає, що американці не зможуть одночасно мати громадянство США і будь-якої іншої країни.
За даними профільних ЗМІ, законопроєкт містить два ключові положення. По-перше, будь-яка особа, яка після набрання законом чинності подасть заяву на отримання іноземного громадянства, автоматично вважатиметься такою, що відмовилася від громадянства США. По-друге, нинішнім власникам подвійного громадянства пропонується перехідний період в один рік, протягом якого вони мають або відмовитися від іноземного паспорта, або письмово повідомити владу про відмову від американського громадянства. У разі бездіяльності така особа буде визнана такою, що втратила громадянство США.
Виконання закону покладається на Держдепартамент і Міністерство внутрішньої безпеки США, які мають створити системи обліку осіб, що втратили громадянство, та механізми контролю за дотриманням нових правил. Ініціатива вже викликала дискусії в медіа, зокрема через те, що під її дію можуть потрапити відомі публічні фігури – власники подвійного громадянства.
Експерти відзначають, що шлях законопроєкту буде складним як з політичної, так і з юридичної точки зору. Верховний суд США в низці рішень, зокрема Afroyim v. Rusk (1967) та Vance v. Terrazas (1980), чітко закріпив, що громадянин не може бути позбавлений громадянства без добровільного наміру від нього відмовитися, а саме існування подвійного громадянства не може автоматично трактуватися як підстава для його втрати.
З урахуванням цих прецедентів, а також політичної розкладки в Конгресі (опір демократів і ймовірні застереження частини республіканців) шанси законопроєкту на ухвалення в нинішньому вигляді видаються невисокими. Найімовірніше, ініціатива стане елементом внутрішньополітичної дискусії навколо імміграції та лояльності громадян.
ПрАТ «Страхові гарантії України» («СГУ» Київ) у січні-вересні 2025 року зібрало 1,3 млн грн валових премій, що на 1,88% менше, ніж за аналогічний період 2024 року, свідчать дані рейтингового агентства «Експерт-Рейтинг» про підтвердження рейтингу фінансової стійкості страховика за 9 місяців 2025 року на рівні «uaAA» за національною шкалою.
В інформації зазначається, що в цей період 2025 року компанія не здійснювала страхові виплати.
Також зазначається, що власний капітал ПрАТ «СГУ» за період на 30 вересня 2025 року зменшився на 10,23% і склав 49,52 млн грн, а валові зобов’язання зросли на 36,39% до 1,31 млн грн.
Обсяг грошових коштів та їх еквівалентів на рахунках компанії на звітну дату зменшився на 11,48% і склав 45,46 млн грн.
За 9 місяців поточного року компанія отримала 2,570 грн чистого прибутку, що в 4,7 рази менше, ніж роком раніше.
ПрАТ «СГУ» зареєстровано в листопаді 2005 року. Має ліцензії на здійснення 15 видів страхової діяльності: чотири – на здійснення обов’язкових видів страхування і 11 – добровільного страхування.
Світовий рейтинг озброєності населення, складений на основі дослідження Small Arms Survey, показує: до десятки країн з найбільшою кількістю цивільної зброї входять США, Індія, Китай, Пакистан, Росія, Бразилія, Мексика, Німеччина, Ємен і Саудівська Аравія. України в цьому списку немає, проте країна вже до повномасштабного вторгнення Росії належала до числа держав із помітним обсягом зброї у громадян. Аналітичний центр Experts Club проаналізував світову та українську статистику.
Згідно з оцінкою Small Arms Survey за 2017-18 рік, в Україні перебувало близько 4,4 млн одиниць цивільної зброї – приблизно 9,9 ствола на 100 жителів. З них лише близько 800 тис. були офіційно зареєстровані, а близько 3,6 млн належали до нелегального сегменту.
За даними бази Національної поліції, станом на 31 липня 2018 року в країні налічувалося 892 854 зареєстрованих одиниць зброї. Міністерство внутрішніх справ у 2021 році оцінювало парк зброї, що законно належить громадянам, приблизно в 1,3 млн одиниць – на тлі посилення правил і зростання інтересу населення до самооборони після 2014 року.
Повномасштабна війна 2022 року різко змінила картину. На тлі формування територіальної оборони та добровольчих підрозділів держава масово передавала стрілецьку зброю громадянам; паралельно на руках у населення опинилася значна кількість трофейних і нелегальних стволів. Оцінки сьогодні сильно розходяться: за словами глави МВС Ігоря Клименка, у українців може перебувати від 1 до 5 млн одиниць зброї, а низка аналітичних центрів говорить про 4–5 млн одиниць, з яких 2–3 млн можуть перебувати в нелегальному обігу.
Дослідження Small Arms Survey з використанням соціологічних опитувань показують, що до 11% українських домогосподарств можуть мати хоча б одну одиницю зброї, що в масштабах країни дає діапазон від 865 тис. до 1,42 млн озброєних домогосподарств. При цьому частка домогосподарств, які відкрито повідомляють про наявність зброї, у 2023–2024 роках тримається на рівні 5–6%, що вказує і на високий рівень недовіри, і на чутливість теми в умовах війни.
Для наведення порядку Україна запустила Єдиний реєстр зброї. Вже до липня 2024 року 63% домогосподарств, які володіють зброєю, заявили, що частина або вся їхня зброя внесена до реєстру; серед тих, хто знає про систему, 74% стверджують, що зареєстрували всі стволи, проте близько 10% продовжують зберігати незареєстровану зброю.
Таким чином, якщо до війни можна було говорити приблизно про 1,3 млн зареєстрованих одиниць зброї в Україні і в кілька разів більшому масиві нелегальних стволів, то зараз на тлі повномасштабних бойових дій мова йде вже про мільйони одиниць, значна частина яких поступово повинна бути поставлена на облік або вилучена.
Це робить тему контролю над цивільною зброєю однією з ключових для післявоєнної безпеки, реформи правоохоронних органів і переговорів України з ЄС про гармонізацію збройового законодавства.
Джерело: https://expertsclub.eu/ukrayina-na-tli-svitovogo-rynku-czyvilnoyi-zbroyi/
Україна за перші три місяці 2025-2026 маркетингового року (вересень-листопад) експортувала 116,1 тис. тонн цукру, з яких близько 95% було відправлено на світовий ринок, повідомила Національна асоціація цукровиробників України «Укрцукор». За даними асоціації, у вересні-листопаді 2025 року сформувалася така структура експорту українського цукру за основними країнами-покупцями:
Ліван – 37% обсягу поставок,
Сирія – 18%,
Північна Македонія – 8%,
Боснія і Герцеговина – 7%,
Об’єднані Арабські Емірати – 7%.
Таким чином, на топ-5 імпортерів припало понад три чверті всіх експортних поставок цукру за вказаний період. Решта обсягів була розподілена між іншими країнами Близького Сходу, Африки та окремими ринками Європи.
«Укрцукор» уточнив, що станом на першу декаду листопада 2025 року 26 цукрових заводів, що входять до асоціації, виробили 880 тис. тонн цукру – на 100 тис. тонн, або на 10,2%, менше, ніж на аналогічну дату 2024 року.
Із загального експорту 2024/2025 МР 17% пішло до країн ЄС, 83% – на світовий ринок, тоді як у попередньому сезоні співвідношення становило 77% до ЄС і 23% – на інші напрямки.
Згідно з галузевими оцінками, серед основних покупців українського цукру в 2024/2025 МР були ЄС в цілому, Туреччина, Лівія, Північна Македонія, Ліван і Сомалі, при цьому найбільшим імпортером серед країн ЄС залишалася Болгарія.
В Україні в сезоні-2025 площі під картоплею зросли на 25% проти минулого року, завдяки сприятливим погодним умовам врожайність також була більшою на четвертину, відтак можна вважати, що врожай другого хлібу українців є на 50% вищим за минулорічний, повідомив директор Інституту картоплярства Микола Фурдига.
“Порахувати, скільки ми виробляємо картоплі, дуже просто. Якщо середня відпускна з господарств ціна становить 8 грн/кг, а минулого року вона становила 20 грн/кг, то маємо, думаю, на 50% більше продукції: виробничі площі розширилися на 25% і врожай завдяки погодним умовам зріс на 25%”, – сказав він на конференції “Стан розвитку картопляної галузі та потенціал переробного підприємства на Волині”.
Фурдига зауважив, що Україна не потребує такого обсягу вирощеної картоплі навіть у разі її глибокої переробки (на чіпси та крохмаль – ІФ-У).
Коментуючи імпорт Україною в 2024-2025 маркетинговому році картоплі в обсязі понад 123 тис. тонн, науковець пояснив, що цей рекордний обсяг реалізації за кордон був викликаний нестандартними погодними умовами 2024 року (в Україні була “рекордна” посуха – ІФ-У). Тому держава вимушена була імпортувати картоплю для задоволення внутрішніх продовольчих потреб. Європейські країни охоче поставляли в Україну продукцію з огляду на її привабливу ціну. При цьому картопля з Єгипту не була домінуючою на ринку, а замала свою традиційну нішу в міжсезоння (лютий-березень – ІФ-У), зазначив він.
Крім того, Україна традиційно імпортує з Європейського Союзу насіннєву картоплю від провідних селекційних компаній, нагадав директор Інституту картоплярства.
Фурдига констатував, що в Україні з початку війни спостерігається тенденція скорочування вирощування картоплі в домогосподарствах і розширення виробничих площ під культурою у фермерських господарствах і навіть в агрохолдингах. Подібну тенденцію він пояснив виїздом населення із сіл за кордон та мобілізацією.
“Наприклад, на Вінниччині, Житомирщині є села, де домогосподарства садили раніше по 30 га картоплі, і зараз якщо садять 2 га, то це ще добре”, – зазначив він і додав, що для домогосподарств вирощування картоплі стає неприбутковим і трудомістким.
Частку вітчизняних сортів картоплі у загальнодержавному виробництві Фурдига оцінив на рівні близько 10-12%, з огляду на те, що їх вирощують здебільшого малі виробники та домогосподарства.
“Безперечно, ми хотіли б мати більшу частку ринку, проте наразі ситуація є такою. Можу лише похвалитися, що в сезоні-2025 вітчизняні сорти вирощували фермерські господарства ТОВ “Біотех ЛТД” і ТОВ “Бровари картопля” в Київській області та СТОВ “Десна” в Чернігівській області. Сумарно вони розмножили вітчизняні сорти для подальшого продажу на площі близько 300 га”, – констатував директор Інституту картоплярства.
Як повідомлялося, 2024 року через несприятливі погодні умови та зокрема посуху Україна отримала врожай картоплі на 18% менший, тобто на 4 млн тонн – приблизно 17,36 млн тонн, проти 21,36 млн тонн у 2023 році.
У Німеччині близько мільйона осіб, яким було відмовлено в наданні притулку, залишаються в країні, повідомляє Epoch Times. Здебільшого ці люди проживають у Німеччині нелегально, чекаючи на рішення за апеляціями або стикаючись із труднощами під час депортації. Влада країни визнає цю проблему й активно шукає шляхи її розв’язання, однак процес депортації ускладнюється політичними, юридичними та гуманітарними аспектами.
Відмова в наданні притулку стосується кількох категорій мігрантів. Серед них:
1) економічні мігранти – люди, які шукають поліпшення умов життя, але не мають підстав для отримання притулку за міжнародними стандартами,
2) мігранти без статусу – ті, хто не має законних підстав для перебування в Німеччині, включно з туристами і людьми з простроченими візами,
3) ті, хто відмовився від перегляду статусу, – мігранти, чиї заяви було відхилено, але вони продовжують залишатися в країні, подаючи нові апеляції.
4) ті, що відмовилися від депортації, – особи, яким було відмовлено в притулку, але які ухиляються від депортації, часто з використанням юридичних прогалин або з гуманітарних причин.
Переважно це громадяни Афганістану, Туреччини та Косово, яким часто відмовляють у наданні притулку через те, що вони не відповідають критеріям для отримання статусу біженця. Ці країни розглядаються як безпечні, з низьким рівнем насильства або політичних переслідувань.
Також до числа відмовників входять люди, які не довели свою приналежність до вразливих категорій, таких як біженці від насильства, переслідування або війни.
Це питання активно обговорюється в німецькому суспільстві, і влада вживає заходів для поліпшення міграційної політики, включно із зусиллями щодо прискорення процесів депортації та реформування системи притулку. Однак політичні та гуманітарні міркування продовжують залишатися основними перешкодами для ефективного вирішення проблеми.
